Твори Данили Крайнєва
Данило Карпович Крайнєв (13(25). 12. 1872, с. Босарево Калузької губернії, нині Орловська область, РФ – 02. 06. 1949, Одеса) – живописець, педагог. Заслужений діяч мистецтв УРСР (1941).
Був активним членом художніх об’єднань, що виникли на півдні Україні кінця XIX – поч. XX ст.: Товариство південно-російських художників (1916) та Товариство ім. К. Костанді (1925–29). За радянські часи був членом Спілки художників України (1938).
Початкову освіту здобув в Одеській рисувальній школі (1890). Закінчив Імператорську Петербурзьку Академію мистецтв (1898).В Академії мистецтв його викладачами були В. Верещагін, Б. Віллевальде, О. Ківшенко, П. Чистяков.
Працював в Одесі: 1902–1919 – у кадетському корпусі; 1901–1948 (з перервами) – у художньому училищі: від 1935 – професор.
Три роки (1931–1934) викладав у Миколаївському художньому технікумі.
З 1899 року Данило Крайнєв був експонентом багатьох художніх виставок
Його роботи зберігаються у Національному художньому музеї Тараса Шевченка (Київ), Одеському художньому та історико-краєзнавчому музеях, а також Миколаївському обласному художньому музеї ім. В.В .Верещагіна.
У колекції музею ім. В.В. Верещагіна зберігаються три твори олійного живопису (портрети), 29 графічних аркушів та 39 начерків у альбомах (№1, 2, 3), які були придбані у сина художника Антона Даниловича Крайнєва у 1988 році.
Серед живописних портретів особливо виділяється «Фехтувальник. Портрет сина». 1918 р. Син художником не став, за життя його спіткала непроста доля.
Народився Антін Крайнєв в 1903 році в Одесі.
Після закінчення гімназії вступив до Одеського кадетського корпусу, де вчився військовій справі сім років.
В 1923 році Антін закінчив юнкерське училище і отримав чин підпоручика артилерії і поїхав до Болгарії у місто Пловдів, де протягом трьох років працював ретушером портретів.
Заробивши грошей, переїхав у 1926 році до Чехословаччини, де вступив на архітектурний факультет політехнічного інституту міста Брно. По закінченню інституту, як здібного і талановитого студента, Антона Крайнєва залишили на кафедрі викладачем. У цей же час він звернувся з офіційним проханням до чеського уряду про надання йому чеського громадянства. Прохання було задоволено. Згодом Антін Данилович захистив кандидатську дисертацію, отримавши вчену ступінь кандидата наук з архітектури і містобудування. У роки окупації Чехословаччини німецькими військами, Антін Данилович працював головним інженером машинобудівельної фабрики міста Брно.
1945 року представники радянських судових органів заявили, що його заарештовано. Хоча і ніяких звинувачень пред’явлено не було. Поїздом через Прагу і територію Угорщини Антона Даниловича привезли до Львова. У Львові органи УНКВС пред’явили громадянину Чехословаччини Антону Даниловичу Крайнєву офіційне звинувачення у шпигунстві на користь Чехословаччини, у зраді інтересів радянської держави і уряду. Дуже швидко було написано вирок. І вже 26 липня 1945 року військовий трибунал 7-ї гвардійської армії засудив Антона Даниловича за статтями 58-2 і 58-1 КК РРФСР до 10 років виправнотрудових таборів. Покарання довелося відбувати в суворому Заполяр’ї, в Комі АРСР. При сильних, тріскучих морозах в’язні працювали на лісоповалі, даючи ліс державі.
Син художника Крайнєва Данили Карповича не мав художньої освіти, проте у спадок від батька він отримав талан художника. Дізнавшись, що новий в’язень добре малює і креслить, керівництво табору залишило його при табірній художній майстерні, де змусило малювати портрети вождів, керівників партії і уряду СРСР.
У 1955 році, на 9 місяців достроково, Крайнєва звільнили з виправно-трудового табору за добру поведінку і старанну працю. На постійне поселення його було відправлено до міста Біляївки Одеської області. Понад рік працював Антін Данилович на будівництві Біляївського виконкому. В кінці 1955 року йому офіційно дозволили проживати в Одесі.
У 1960 році він офіційно прийняв радянське громадянство. Після виходу на пенсію, Антон Данилович Крайнєв проживав в Одесі. У зв’язку з тим, що його син постійно проживав у Первомайську, у 1986 році до міста над Бугом переїхав і Антін Данилович.
На підставі Указу Президента СРСР від 13 серпня 1990 року справа А.Д. Крайнєва за виробництвом була припинена. А сам він був реабілітований, отримавши матеріальну компенсацію за проведені у вправно-трудових таборах роки та нанесені збитки6 . Антін Данилович був радий тому, що через 36 років після звільнення був офіційно реабілітований. Що хоча і через тривалий час, але прийшло нарешті рішення, що зняло з нього тавро «ворога народу».( за науковим дослідженням М.М. Шитюка «Доля людини»).
Графічні твори подаються за наступною тематикою: портрети, жанрові композиції та твори анімалістичного жанру (дикі звіри та птахи). Вони виконані у мішаній техніці, олівцем, сангіною, аквареллю. В цих творах автор демонструє віртуозне володіння графічними техніками, майстерне вміння підмічати та передавати характерні особливості натури, досягати гармонії у співвідношеннях кольорів і відтінків.
