«Український Пікассо»
Олександр Костянтинович Богомазов (1880-1930) увійшов до історії українського мистецтва як один з фундаторів національного кубофутуризму. Ще за життя був удостоєний гордого ймення «Український Пікассо».
Але, один з кращих митців своєї доби, Богомазов був вилучений з мистецького процесу: його постать завжди подавалася другим планом, в антуражі імен художників, що визначали магістральну лінію розвитку соцреалізму.
Олександр Костянтинович входив до плеяди видатних художників української образотворчості, які свого часу визначали мистецьку атмосферу не лише в України, але й Європи та США та, нажаль, в різні роки були дискредитовані, зганьблені і незаслужено забуті. Серед них визначні митці О. Архипенко, К. Малевич, М. Бойчук, Д. Бурлюк, А. Петрицький, О. Екстер та багато інших.
Кажуть, що історія усіх розсудить і поставить на відповідне місце. То, мабуть, прийшов час, коли належить віддати «кесарю – кесарево, а Богові – Богове», повернути з небуття славні імена, які увійшли до золотого фонду нашої національної культури.
Отож сьогодні за ім’ям О. Богомазова стоїть слава лідера українського і російського авангарду, автора численних полотен, що експонуються в музеях і приватних колекціях Лондона, Нью-Йорка, Венеції, Цюріха, Токіо, Сан-Франциско, Загреба та інших міст. А ще не менша слава теоретика і педагога. Спадщині художника присвячені монографії і статті.
О. К. Богомазов народився 7 квітня 1880 року в Ямполі Харківської губернії. Вчився у Києві та Москві. У 1913-1916 роках Олександр набуває найвищої майстерності – богомазівський штрих стає впізнаваним, йому вдається лише лінією передати вираз обличчя чи настрій героя. У цей період разом з Олександрою Екстер заснував групу «Кільце», що об`єднала молодих українських авангардистів.
О. К. Богомазов був і видатним художником, і талановитим педагогом. У 1922-1930 роках – професор Київського художнього інституту (нині Національна академія образотворчого мистецтва і архітектури).
До історії мистецтва він увійшов як експериментатор: захоплювався імпресіонізмом, спектралізмом та кубофутуризмом, і заснував у Києві кубофутуристичний гурток. Богомазов також був теоретиком мистецтва. Його роботи «Живопис і елементи» (1914), «Думки про мистецтво» (1915-1916) присвячені пошукам відповідей на запитання: як художник і глядач можуть зрозуміти один одного, що повинен знати і вміти художник, щоб картина викликала саме ті емоції глядача, які пережив і відчув він сам.
Нині художника визнають лідером українського і російського авангарду, добре знають у світі, його твори складають важливу й цікаву частину зібрання як в музеях, так і приватних колекціях.
У 1979 році колекція Миколаївського обласного художнього музею ім. В.В. Верещагіна поповнилась шістьома роботами О.К. Богомазова. Твори були придбані у Ярослави Олександрiвни Іванікової-Богомазової, дочки Богомазова. Це «Портрет дружини» та п’ять графічних аркушів ( 3 начерки, ескіз та етюд), виконаних графічним олівцем. Дати створення, назви рисунків та назви картин, до яких створені ці рисунки, були відсутні. Кандидатом мистецтвознавчих наук, старшим науковим співробітником НХМУ Кашубою-Вольвач О.Д. було проведено атрибуційне дослідження, у результаті якого знайшлися відповіді на ці питання.
О. Богомазов завжди був прив’язаний до родини, сімейного вогнища, його дочка та дружина, київська художниця Ванда Монастирська, яка була вірною чоловікові і по його смерті, були його музами, образи яких він відтворював у численний портретах. «Портрет дружини» з музейної колекції було датовано другою половиною 1920-х рокiв на пiдставi вiдомих iконографiчних джерел (датоване фото Ванди Богомазової в apxiвi нащадкiв з такою ж самою зачiскою, що дозволило встановити хронологiчнi межi портрету). Схожi портретнi начерки дружини вiдомi в iнших збiрках. Стилiстичний аналiз творчостi О.К.Богомазова, вказує на цей період, оскільки наприкiнцi життя в своїх рисунках він використовував подiбнi технiчнi прийоми у створенi форм зображуваних об’ектiв.
Також було встановлено дати створення п’яти рисунків, де зображенi постатi людей у процесi працi, та назви картин, до яких вони були виконані.
Живописнi полотна, вони пiдписанi датами їx створення – художник готував до великих загальноукраїнських виставок 1927, 1929 та 1930 рокiв: «Правка пилок» (1927) та «Пилярi»(1927-1929). Отже, придбані графічні аркуші О.К. Богомазова представляють цiкавий i важливий перiод у творчостi митця 1920-х рокiв.
