Декорування порцелянових виробів
Історія техніки «пате-сюр-пате»
У 1849 році на Севрській фарфоровій мануфактурі у Франції було розроблено техніку декорування фарфорової поверхні під назвою «pâte-sure-pâte», що буквально перекладається як «шар за шаром». Її винахідник Луї Роберт (Louis Robert). Художник – кераміст Марк Луї Солон (Mark Louis Solon, 1835-1913) зміг надалі удосконалити техніку, він використав її для імітації у фарфорі античних камей, а потім впровадив на фабриці Minton у Стаффордширі, Англія.
Надзвичайно складний і дорогий розпис pâte-sure-pâte використовувався на мануфактурі Майсен в основному між 1880 і 1910 роками, насамперед на вазах та скриньках. Мотивами такого декорування були здебільшого алегоричні та міфологічні сюжети та персонажі.
Особливості техніки «пате-сюр-пате»
Білий ніжний малюнок наноситься рідким фарфоровим шлікером (суміш білої глини з водою) за допомогою пензля на кольорову поверхню ще неглазурованого фарфорового виробу кілька шарів. Саме завдяки багатошаровості нанесеної рідкої порцеляни (до 30 шарів) створюється унікальні напівпрозорі та прозорі ефекти та рельєфність малюнка. Чим менше шарів, тим прозоріший і блідіший малюнок, чим більше шарів – тим насиченішим, білішим і об’ємнішим виходить зображення. Кожен наступний шар може бути нанесений тільки після того, як попередній трохи підсох, інакше результат вийде змащеним. Коли декор готовий (на це може піти до місяця!) та висох, його деталі можна підрізати та підшліфувати за допомогою спеціальних інструментів. Після цього весь виріб повністю покривається тонким шаром прозорої глазурі та обпалюється.
«Ліможська техніка»
Дуже часто «пате-сур-пате» плутають із ще однією технікою, яка була запозичена у французької мануфактури Лімож. Вона одержала відповідну назву «Ліможська техніка». Результат такого розпису дуже схожий на результат «pâte-sure-pâte», проте в даному випадку малюнок шар за шаром наноситься не рідким фарфором, а спеціальною білою фарбою вже на глазурований фарфор. Різна ступінь прозорості досягається за рахунок зміни товщини нанесених шарів фарби. Вироби з такими декоративними елементами наче наповнені світлом, яке сприяє придбанню малюнками захоплюючого відчуття глибини зображення. Малюнок, виконаний Ліможською технікою, не такий виступаючий і рельєфний, як візерунок «пате-сюр-пате», проте виглядає чіткішим і детально опрацьованим.
Sprigged та фаноліт
Можна також сплутати «пате-сюр-пате» з декоративною технікою sprigging, яка використовувалася на знаменитій фабриці Джосаї Веджвуд (Josiah Wedgewood). Вона застосовувалася на “яшмовій” (jasperware) кераміці. Такий тонкий білий рельєф виготовляється з фарфору у формах окремо від основного виробу і перед випалом прикріплюється до його поверхні.
У ХІХ столітті багато майстрів почали використовувати техніку sprigging. Для отримання ще більшого ефекту з’явилася ідея поєднати її з пате-сюр-пате. Такий стиль декорування отримав назву «фаноліт» (Phanolith). Його появою ми завдячуємо Жану Баптісту Стаалю (Jean-Baptiste Stahl), який був модельєром фабрики Villeroy&Boch.
В колекції Миколаївського обласного художнього музею ім. В.В. Верещагіна є два предмета, виконані у техніці фаноліт. Це вази “Рудокоп” та “Пастушка”, 1920-1930-х рр., виробництва Дмитровського порцелянового заводу (Вербілки).
