Графіка М. Добужинського
Мстислав Валеріанович Добужинський, видатний графік, майстер виразної лінії, тонкий ілюстратор і оформлювач книг, талановитий сценограф, учасник «Світу мистецтва», критик, мемуарист.
Добужинський народився у 1875 році в Новгороді, виховувався батьком генерал-лейтенантом В. П. Добужинским. Навчався в кишинівській і віленській гімназіях, а потім вступив до Петербурзького університету на юридичний факультет. Добужинський тримав іспит в Академію мистецтв, але не поступив. Бажання займатися мистецтвом привело Мстислава в школу малювання Товариства заохочення мистецтв, а потім він перейшов в майстерню Л. Є. Дмитрієва-Кавказького, де залишився до 1899 року.
Добужинський серйозно захопився мистецтвом, але розчарувавшись в академічній системі, яка на початку ХХ століття переживала кризу, поїхав вчитися за кордон. Займався в студіях А. Ажбе в Мюнхені, Ш. Холлоші в Угорщині, опановує ази графічного мистецтва в майстерні Василя Мате.
На початку ХХ століття М. Добужинський став брати участь у виставках об’єднання художників «Світ мистецтва» і згодом став його членом. Велику роль у творчій долі Добужинського зіграв Олександр Бенуа, з яким його поєднувала любов до Петербургу. Бесіди про живопис, спільна робота в майстерні, участь у виставках «Світу мистецтва» неймовірно зблизило двох художників.
Працює Добужинський переважно аквареллю, олівцем, тушшю пером, пастеллю, рідше гуашшю і сепією. Займався також офортом і літографією, пробував свої сили і в олійному живопису. Багато займається портретом, менше пейзажем, але головні свої сили віддає зображенню міста. Будинки, вулиці, глухі закутки, площі, канали, – ось що перш за все приваблює його погляд. У творчості Добужинського, мабуть, гостріше, ніж в роботах інших художників, відчувалося бажання відобразити навколишню дійсність. І якщо в картинах його друзів по цеху Петербург урочистий і чудовий, то в роботах Добужинського це місто не парадне. Його вулицями гуляють його сучасники, а не персонажі з XVIII століття. Художник зображує невеличкі будиночки, затиснуті високими кам’яними будинками. Він створив образ петербурзького пейзажу початку ХХ століття, що став класичним.
Перша Світова війна і революція знайшли своє відображення у творчості Добужинського в серії робіт «Міські сни». Художник з тривогою дивиться в майбутнє. Світ гігантських машин і людські долі змішані в одному кругообігу безвиході. У роботі «Праця» глядача вражають величезні шестерінки і гігантські сходи, якими наче по мотузці, як мурахи, ідуть люди. Майже апокаліптичний характер несе робота «Кінець». Гігантський павук тримає в заціпенінні сотні людей, які згуртувалися кільцем, навколо його довгих лап. У роботах Добужинського вражає точність малюнка, гострота трагедійності і сила пророчої думки.
Після 1917 року художник звертається до ілюстрування дитячих книжок і класиків. На початок 1920-х років припадає найбільш плідний період його творчості. Починаючи з 1919 року книги з ілюстраціями Добужинського виходять одна за одною: «Новий Плутарх» (1919) М. Кузміна, «Панночка-селянка» (1919) і «Скупий лицар» (1922) А.С. Пушкіна, «Бідна Ліза» (1921) Н.М. Карамзіна, «Тупейний художник» (1922) М. Лєскова, «Петербург Достоєвського» (1923) Н.П. Анціферова, «Вогні Св. Домініка» (1923) Е. Замятіна.
Наприкінці 1924 року Добужинський залишає батьківщину. В еміграції він продовжує працювати як художник книги, але замовлень має мало. За перші 10 років їм виконані чотири ілюстративні серії і шість обкладинок. Серед замовників були і радянські видавництва. Уже перебуваючи в Парижі, Добужинський виконав 25 ілюстрацій і обкладинку до «Трьох товстунів» Ю. Олеші. Книга вийшла у 1928 році і на Всеросійському конкурсі 1929 року художнику було присуджено диплом.
У 1980 році Миколаївський обласний художній музей придбав у московського колекціонера В.Я. Андрєєва 2 ілюстрації до роману-казки Ю. Олеші «Три товстуни» – «Загибель ляльки» та «Раздватрис на коні», виконані у 1928 році, у мішаній техніці: акварель, туш, перо.
Добужинський близький маленьким читачам, його ріднить з ними простота сприйняття, гостра спостережливість поєднана з винахідливістю, рідкісна пам’ятливість на дрібниці і зворушлива любов до речей, як до живих істот. І тому так багато принади і справжньої дитячості в його зображеннях пригод героїв казки.
В еміграції Добужинський займався творчістю, книжковою ілюстрацією, співпрацював з театрами. Художник понад тридцяти років прожив за кордоном і помер в 1957 році в Нью-Йорку.
