А.В. Фонвізін – романтик акварелі

Фонвізін Артур Володимирович (1883 – 1973) – видатний російський і радянський живописець-аквареліст. Один з найбільш самобутніх майстрів, які вийшли з кола «Маковець».

романтик акварелі Фонвізін Артур Володимирович (1883 – 1973) – видатний російський і радянський живописець-аквареліст. Один з найбільш самобутніх майстрів, які вийшли з кола «Маковець».

Фонвізін був натхненником для цілої плеяди молодих митців-нонконформістів. Навчався в МУЖСА у М.П. Клодта і В.Н. Бакшєєва, потім в приватних академіях в Мюнхені. Член АХРР, «Товариства московських художників». З кінця 1920-х рр. працював майже виключно в техніці акварелі.

Фонвізін А. В. народився 11 січня 1883 року в Ризі у родині чиновника Лісового департаменту Міністерства державного майна вченого лісівника Вольдемара Карловича фон Візена.

У 1889 році його батько отримав призначення в Тульську губернію. Сім’я переїжджає за місцем служби батька в Тулу, де молодшого сина визначають в прогімназію. З семирічного віку Артур почав займатися малюванням. Батька переводять по службі у Володимирську, а згодом в Костромську губернію.

У 1900 році після здачі іспитів Фонвізін був зарахований в 3-й художній клас Московського училища живопису, скульптури та архітектури. Юнак швидко увійшов в учнівські групи – і авангардистів, під умовним керівництвом Михайла Ларіонова, і символістів, під керівництвом Павла Кузнєцова.

Восени 1903 року він перейшов в головний мальовничий клас. Навчався у видатних художників К. Коровіна та В. Сєрова. У 1904 році Ларіонов і Фонвізін влаштували в навчальному класі самовільний показ своїх робіт, які єхидно коментував Сергій Судейкин, за що він отримав від Фонвізіна в ніс. Артур Фонвізін був виключений з училища разом з Михайлом Ларіоновим і Сергієм Судейкіним.

Усвідомивши необхідність серйозної професійної підготовки, в 1904 році Фонвізін їде в Мюнхен, де займається в майстерні Геймана і Гарднера. У Мюнхені в той час влаштувалася ціла колонія російських художників (в їх числі В. Фаворський, К. Істомін та ін.) У 1906 році Фонвізін повертається в Росію. Він живе в селі у батьків, потім їде до Петербургу, щоб взяти участь у виставці художнього об’єднання «Блакитна троянда». Після цього Фонвізін знову повертається до Мюнхена, і, за домовленістю з Ларіоновим, висилає написані в Мюнхені твори в Москву. Сам художник в той час жив на кошти, отримані від продажу Ларіоновим робіт.

У 1910 році Фонвізін остаточно повернувся в Росію, почав брати участь у виставках художнього об’єднання «Бубновий валет». Жив він тоді по черзі в Молозі у батьків, а приїжджаючи в Москву, зупинявся у Михайла Ларіонова. Ларіонов надав роботи Фонвізіна на Різдвяну акварельну виставку, організовану Московським товариством любителів акварелі, і отримав схвальний відгук художника В. Полєнова.

У 1912-му, Ларіонов включає 15 творів Фонвізіна в експозицію авангардної виставки «Ослячий хвіст». Аби не допустити асоціювання своєї творчості з авангардистами, Артур Фонвізін розірвав відносини з Михайлом Ларіоновим.

Незабаром після початку Першої світової війни Фонвізін їде в Тамбовську губернію. Там починається новий період творчості, який триває понад десяти років, період, коли художник пише тільки з натури. Під час подій більшовистського перевороту перебував у Москві. Разом з Костянтином Зефіровим їде до його сім’ї в село Карандєєвку Тамбовської губернії. Зиму вони провели в літньому будиночку в селі Зубчаніновці, де працювали по сім годин на день над пейзажами і натюрмортами.

З 1922 року бере участь у виставках об’єднання «Маковець» (1921-1926, Москва) – творче об’єднання, яке було засновано навесні-влітку 1921 року з ініціативи молодих художників і літераторів, які декларували високу духовність мистецтва і спадкоємність класичних традицій. Його основу склали учасники виставок «Московського салону» і «Миру мистецтва», а також приєдналися до них молоді художники. Поряд з ними в створенні об’єднання брали участь літератори.

У 1923 році Фонвізін викладає в нижегородському художньому технікумі, через 4 роки знову повертається в Тамбовську студію образотворчого мистецтва.

У 1927 році Фонвізін переїхав до Москви і жив у Костянтина Зефірова. Познайомився з художницею Наталією Малкіною, з якої пов’язав своє подальше життя.

Перша персональна виставка відбулася в ДМОМ ім. Пушкіна у 1936 році.

У 1943 році перебував в евакуації в Казахстані. Потім повертається з сім’єю до Москви, де працює на замовлення головного режисера Московського театру драми (нині Московський державний академічний театр ім. В. Маяковського) Н. Охлопкова над серією акварельних портретів артистів театру.

У 1958-1960 роках жив в селі Пирогове, де писав пейзажі. Був удостоєний медалі на Всесвітній виставці в Брюсселі за акварельний портрет балерини ДАВТ М. Семенової. Як до війни, так і після, не припиняв виставлятися – персональні виставки Артура Фонвізіна пройшли у 1940, 1944, 1947, 1955, 1958 і 1969 роках. У 1970 році отримав звання заслуженого діяча мистецтв РРФСР.

Артур Володимирович Фонвізін помер 19 серпня 1973 року в Москві. Похований на Введенському кладовищі.

Сьогодні його картини зберігаються в кращих колекціях і музеях країни. У зібранні Миколаївського обласного художнього музею ім. В.В. Верещагіна зберігаються 5 акварельних творів Артура Фонвізіна, що створені у 1930-1940-х роках. Це витончені натюрморти, жанрові сцени та портрет. Вони були придбані у дружини художника Наталі Йосипівни Фонвізіної у 1980 році. Високу оцінку творам митця дав Олександр Давидович Древінях, латиський художник-живописець: «Артур Фонвізін відкрив нову акварель. Артур проклав їй шлях на століття вперед. Чи знайдеться ще художник такої поетики, такої романтики фарб, такого трепетного психологізму? На його картинах фарби горять, мерехтять, переливаються – навіть чорна і біла». Акварелі з музейної колекції як найкраще тому підтвердження.