Імпресіонізм К. Коровіна
Коровін Костянтин Олексійович (1861-1939) – російський живописець імпресіоніст, театральний художник, педагог і письменник. Академік живопису (з 1905 р). Головний декоратор і художник московських театрів (з 1910 р). Своїми архітектурними проектами виставкових павільйонів, ескізами кераміки, меблів, тканин художник вніс свій вагомий внесок у становленні стилю модерн. Йому належала визначна роль у реформуванні вітчизняного театру.
Ученик К.О. Саврасова і В.Д. Полєнова, К.О.Коровін у ранніх творах проявив себе їх вірним послідовником, але згодом знайшов самостійний творчий шлях. У своїй роботі «Портрет хористки» (1883) першим серед російських художників звернувся до імпресіонізму. Творчий шлях художника був вельми насичений і різноманітний.
У 1885 році Коровін увійшов до Абрамцевського художнього гуртка Сави Мамонтова і взяв участь у всіх його починаннях. Він оформлював спектаклі мамонтовської «Російської приватної опери» (1895-1900), працював у гончарній майстерні в Абрамцево, подорожував з Мамонтовим по Європі.
У 1896 році Коровін створив проект павільйону Крайньої Півночі для Всеросійської промислово-художньої виставки в Нижньому Новгороді. Наприкінці 1890-х років він був привернутий С.П. Дягілєвим до участі в художньому об’єднанні «Світ мистецтва» й оформив обкладинку для першого номера однойменного журналу.
У 1900 році Коровін очолив художню частину російського відділу Всесвітньої художньої виставки в Парижі. Він став автором архітектурного проекту Кустарного павільйону й оформлювачем інтер’єрів павільйону «Окраїни Росії». У тому ж році Костянтин Олексійович почав оформлювати спектаклі в Імператорських театрах Москви і Петербургу. З 1903 року він став художником Великого театру, а в 1910-1919-х роках був головним декоратором і художником-консультантом Імператорських театрів у Москві. Цікаві ескізи до відомих балетів А. Адана та Ц. Пуні «Корсар» – «Грот корсара» (1907) та «Баядерка» (1911), які музей придбав з колекції Езраха Йосифа Моїсейовича, відомого петербурзького колекціонера, збирача фарфору і російського живопису кінця XIX – початку XX ст. у 1970 та 1974 роках. Графічні аркуші виконані у мішаній техніці –аквареллю та гуашшю.
У період 1964 – 1973 років музейна колекція поповнюється рядом етюдів великого майстра. Це етюди виконані олією «Біле море» (1889), «Кусково. Купальня», «Охотіно» (1912) та «Жіночий портрет», що були придбані у відомих колекціонерів І.Т. Акопяна, Т.С. Дмитрієвої, І.І Подзорова та І.Й. Езраха. Графічний етюд «Дача в Криму» було придбано у О.Д. Тульчинського у 1965 році.
У 1900-1910-і роках Коровін майже щорічно буває в Парижі. Однією з головних тем його творчості стають краєвиди Парижу, його вулиці, площі, кав’ярні. Особливо часто художник звертається до зображення нічного міста, створивши серію пейзажів «Вогні Парижу». Вплив французького імпресіонізму остаточно звільняють його палітру від впливу темних фарб, вона стає багатоколірною і яскравою. У зібранні Миколаївського обласного художнього музею представлена картина К.О. Коровіна, що належить до цього періоду. Це пейзаж «Париж вночі» (1911), виконаний у техніці олійного живопису. Твір було придбано у київського колекціонера Олександра Тульчинського у 1970 році.
Ліричний пейзаж «Пейзаж. Ріка» (1911) музей придбав з колекції Т. С. Дмитрієвої у 1979 році.
У 1910-х роках наступає новий період у розвитку російського натюрморту, інтерес до нього в цей час не випадковий. Пошуки нових шляхів розвитку живопису, що захоплювали наприкінці 1900-х років і художників-реалістів, і представників різних модерністських об’єднань, вимагали численних експериментів. Натюрморт як жанр, що має справу з «мертвою», нерухомою натурою, стійкими колірними й світловими ефектами, як не можна більш відповідав цьому. У натюрмортах Коровіна завжди присутній внутрішній, тематичний зв’язок між предметами, часто руйнується. Різні по своєму призначенню речі об’єднуються художником для вирішення якої-небудь суто художньої мети: виявленню фактури, форми й кольору предметів, колористичних побудов тощо.
У 1910-і роки Коровін створює серію блискучих натюрмортів («Риби, вино і фрукти», «Троянди й фіалки» та ін.), у яких предметний світ поглинається живописною стихією, розчиняється в ній. Самодостатня живописність – артистизм пензля, експресія мазка, ефектна декоративність колориту – стає головним змістом багатьох робіт 1910-х років. Саме в цей період був написаний натюрморт «Троянди і фрукти» (1917), який музей придбав у Тетяни Сергіївни Дмитрієвої у 1979 році.
Натюрморт написаний у руслі декоративно-імпресіоністських пошуків. Це кольорово-світлові враження від натури, святковий бенкет форм і фарб, живописна імпровізація з приводу прекрасних предметів, що радують око: квітів, плодів, тонко розцвіченого посуду. Улюблені художником троянди ніби «позують» на тлі морського пейзажу – моря в Гурзуфі. У натюрморті художник використовує свій рідкісний дар витягувати з палітри такі поєднання колірних відтінків (зеленого, червоного, рожевого, золотисто-жовтого), якими він майстерно передає красу й ніжність крихких квітів, складні нюанси освітлення. При цьому митець демонструє предмети які не втрачають своєї матеріальної конкретності: малюнку, контуру, об’єму. Як і від всіх коровінськіх натюрмортів, від роботи «Троянди і фрукти» залишається враження надмірності почуттів, щедрості, буяння.
