Олег Соколов – батько «другого одеського авангарду»

Олег Соколов (1919 р.,Одеса – 1990 р., Одеса) – український художник, поет, живописець і графік, що стояв біля витоків «другого одеського авангарду». Його творчий шлях відзначений пошуками зв’язку між мистецтвом, музикою та кольором, що заклало основи для розвитку нонконформістського мистецтва Одеси.

Олег Соколов виріс у родині інтелігентів, яка сприяла розвитку його творчого потенціалу. Свою мистецьку освіту він здобував в Одеському художньому училищі у 1935–1939 роках, де навчався у Теофіла Фраєрмана — відомого імпресіоніста паризької школи, учня відомих європейських митців, зокрема Анрі Матісса. Записи про бесіди з Фраєрманом, які залишив Соколов, свідчать про глибокий вплив його вчителя на формування власного стилю.

З 1940 по 1946 рік Соколов служив у Червоній армії і брав участь у боях Другої світової війни. У 1941 році був важко поранений. Після війни він повернувся до мистецтва і продовжив навчання спочатку у Львівському інституті декоративно-прикладного мистецтва (1947–1948), а згодом знову в Одеському художньому училищі (1948–1951). Паралельно працював на Одеському автоскладальному заводі і брав участь у житті місцевого товариства художників.

Олег Соколов був художником-шукачем, експериментатором. Починаючи з 1950-х років, він експериментує з абстракцією, розробляючи ритмічні комбінації геометричних фігур, де кожен елемент набуває особливого значення в композиції. 

Творчий шлях митця був нелегким. Його роботи зазнавали критики з боку офіційної партійної системи, яка вимагала дотримання канонів соціалістичного реалізму. У 1956 році після виставки його робіт в одеському Спілці письменників, газета «Прапор комунізму» опублікувала різку критику його мистецтва, звинувачуючи художника в «формалізмі» та «суб’єктивізмі». Незважаючи на це, Соколов продовжував творити, експериментуючи з оп-артом, абстракцією та монотипією. Його ритмічні поєднання геометричних форм були динамічними, а роботи з колірними композиціями відображали його інтерес до синестезії — поєднання мистецтва та музики. Його монотипії — це потоки кольору, продиктовані асоціаціями, що дозволяють зануритися у світ абстракції. Важливе місце в його творчості займала музика: Шуберт, Бах, Вагнер, Стравінський та Скрябін надихали його на створення синестетичних робіт. Ідеї Кандінського, Малевича, а також філософія Рудольфа Штайнера і Володимира Вернадського глибоко впливали на його підхід до мистецтва.

З початку 60-х років Соколов став одним із організаторів неформальних квартирних виставок, що отримали назву «соколовські середи», перетворюючи свою квартиру на середовище для мистецьких дискусій і музичних концертів. Це був простір інтелектуальної свободи, де зустрічалися художники, поети та вчені.

Також митець створив міжнародний клуб «Колір, музика, слово» імені Чюрльоніса, який існував понад 25 років, вивчаючи зв’язок між кольором, звуком та словом.

Олег Соколов відомий своїм активним громадянським позиціонуванням. Він брав участь у політичних акціях, протестуючи проти антисемітизму та знищення архітектурної спадщини Одеси. Він єдиний з художників міста, хто відкрито висловлював свою незгоду з політикою, зробивши на стіні своєї квартири антисталінську фреску. Зокрема, він протестував проти знесення одеської кірхи.

Творчість Соколова завжди була інтелектуальною і багатовимірною. Він надихався філософією, релігією, літературою та музикою. Його роботи включали графіку, живопис, поезію та колажі. Художник звертався до тем космосу, науки і людської душі, що відображалося в його абстрактних композиціях і артбуках. 

Олег Соколов залишив значний слід в історії одеського мистецтва. Він став натхненником для багатьох сучасних митців, а його творчість заклала основи одеського концептуалізму.