Ескіз Миколи Реріха
Дивне життя великого художника, вченого, археолога, мандрівника, літератора – Миколи Костянтиновича Реріха. Визначна його мистецька спадщина. Музеї Європи, Америки, Азії пишаються наявними в їх колекціях творіннями майстра.
Миколаївському художньому музею ім. В.В. Верещагіна належить єдиний графічний твір майстра, який був придбаний у приватних колекціонерів Києва в 60-і роки. Робота виконана в Росії, в 1900-х рр., на початку творчого шляху художника.
Тема дослідження – спроба визначити місце твору з музейної колекції в спадщині Н.К. Реріха, розширити і поглибити вивчення творчості автора. Раніше дана проблема не розглядалася в мистецтвознавчій, краєзнавчій літературі або матеріалах з історії та культури краю.
Одним із реріховських надходжень в музей є графічна робота художника – ескіз «Збирають дань» (одна з небагатьох робіт М.К. Реріха в техніці пастелі).
Знаходячись з моменту надходження в музейній експозиції, в 70-і роки твір неодноразово експонувався на виставках: «А.І. Куїнджі та його учні» в Науково-дослідному музеї Академії Мистецтв Санкт-Петербурга (1973), на ювілейній виставці, присвяченій сторіччю з дня народження художника у Академії наук в Москві; в Київському музеї російського мистецтва (1975).
«Робота над архітектурною серією була надзвичайно захоплюючою для Реріха. Вона поглибила його розуміння історії стародавньої Русі, ввела в нові епохи, дала багатий матеріал для творчості», – пише В.П. Князєва в монографії, виданої у 1963 році. У серії, що нараховує близько 90 творів, Реріх повністю відходить від стилізації. У них відображені «потужні, героїчні ансамблі, в яких природа і архітектура злиті нероздільно». Створені в результаті «поїздки за старовиною» етюди вже взимку 1904 року експонувалася в школі Товариства заохочення мистецтв. Подальша доля творів склалася драматично. Продані з аукціону після виставки 1905 року, вони майже всі залишилися в Америці і зовсім невідомі на батьківщині художника.
У 1900-х роках Н.К. Реріх приходить до розуміння і створення багатьох образів. Однак, він як і раніше цікавиться історичними сюжетами, часто вводячи в них поетичні мотиви, будуючи твори на матеріалі стародавніх легенд. Вперше в ці роки він звертається до темпери і пастелі. Безсумнівно, відбувається це за багатьох різних причин, одна з яких – вивчення м’якості і ніжності фрескового живопису. В цілому ряді робіт художник відроджує зниклий образ землі, людей, їх життя, свята, обряди та звичаї. До таких робіт відносяться «Три варяга наближаються» (1906), «Поморяни. Вечір »(1907), «Збирають дань» (1908).
«Початок 1900-х років для Н.К. Реріха – перехідний період від передачі форм в тому вигляді, як їх бачить око людини, до узагальнень, зображенню предметів і подій, сприйнятих через призму зрілої творчої індивідуальності».
Музейний ескіз «Збирають дань» значно відрізняється від картини з аналогічною назвою. На невеликому шматку сірого картону (згадаємо використання кольорових ґрунтів) Н.К. Реріх вирішує композицію майбутнього твору, що побудований на поєднанні холоднуватих зеленувато-блакитних тонів.
Контуром намічені фігури людей, узагальнено зображені будови. Уздовж берега річки – причалені охристі човна, величні споруди злегка прокреслені штрихами синьою пастелі. Від переднього плану ледь помітна стежка веде в глибину, де художник розгортає основну дію. Опрацювання другого плану в ескізі, як і зображення на передньому, виконано досить узагальнено, лаконічно. На вершині пагорба, завершуючи панораму, видніються контури дерев’яних будівель. Оксамитовий зелений схил об’єднує передній план з другим.
Важливе джерело у вивченні історії побутування ескізу – написи на зворотній стороні. Одна з них зроблена фіолетовим чорнилом: «Н.К. Рерих. «Собирают дань». 1908 г. Эскиз. Пастель. Из собрания Б.К. Рериха».
Різна доля творінь художника. Одні зберігаються в музеях, інші – в приватних колекціях. Часом вони не раз змінювали своїх власників. Невеликий ескіз картини, можливо, був дорогий художнику, оскільки (як випливає з напису) належав брату Миколи Костянтиновича – Борису Костянтиновичу Реріху. Через багато років, що минули з моменту створення, ескіз надійшов до музею вже з київської колекції Б.Б. Свєшнікова.
Минуло півстоліття з того часу, як немає з нами мудрої людини, великого художника – Н.К. Реріха. Але люди Землі володіють величезним безцінним даром – творіннями майстра, що зберігають його розум, душу, почуття. Крихта творчої спадщини М.К. Реріха є в зібранні Миколаївського художнього музею ім. В.В. Верещагіна. Вона дає нам можливість глибше усвідомити роль і значення художника для розвитку світового мистецтва.
Як правило, основи творчого методу художника, тематика його творів формується на початку творчого шляху. Надалі, трансформуючись і змінюючись, він залишається вірний досягнутому в період становлення. Досліджуючи роботу, що належить музею, розумієш, як важливі були для Н.К. Реріха подорожі по старих містах Київської Русі, що не дарма чимало сил віддав він археології, вивченню давньоруської культури та образотворчого мистецтва.
Твєрітінова Л. Є., заст. директора з наукової роботи Миколаївського обласного художнього музею імені В. В. Верещагіна
