Городницька мала пластика

Український фарфор радянського періоду 1920-х – початку 1930-х років став логічним продовженням авангарду початку XX століття, орієнтованого на естетичну революцію, яка зруйнувала б духовну косність існуючого суспільства.

Виробникам порцеляни було поставлене завдання: «випускати фарфор революційний за змістом, досконалий за формою та бездоганний з технічного виконання». В деякому сенсі, фарфорові вироби перетворилися у форму мистецтва, здатну пропагувати гасла й поширювати ідеї. Дивлячись з полиць і комодів на своїх власників, в їх будинках, фарфор покликаний був постійно: «інформувати, нагадувати й закликати».  Він став одним з дієвих засобів агітації і пропаганди.

В Україні, історія радянського фарфору, і в першу чергу, агітаційного, нерозривно пов’язана з Городницьким порцеляновим заводом, що протягом багатьох років зберігав за собою роль провідного підприємства галузі, а його продукція користувалася незмінним попитом. В наші дні Городницький фарфор став предметом уваги мистецтвознавців і колекціонерів, а вироби його малої пластики (статуетки) – музейними експонатами.

Проіснував завод понад двісті років. Заснований ще Йосипом Клеменсом, князем Чорторийским у 1799 році в Городниці (нині смт Городниця Житомирської області), завод пережив кілька етапів свого піднесення і занепаду. В 1918 році завод був націоналізований та переоснащений. Від 1930-х років ГФЗ перейшов на виробництво посуду і скульптури малих форм. Ранні зразки таких скульптур: «Клоун з гітарою», «Танцююча пара», «Прикордонник з собакою» сьогодні знаходяться в колекції Миколаївського обласного художнього музею ім. В.В. Верещагіна.

Новий радянський фарфор став важливим елементом «нового побуту». У ньому були відсутні пастельні відтінки, надлишковий орнамент, позолочені елементи, велика кількість рослинності – все, що було популярним у дореволюційний період. Натомість, чудове художнє виконання, новизна форм і тематики, застосування радянської емблематики, використання декоративного розпису та різних написів стали характерними особливостями малої пластики Городницького порцелянового заводу.

Оцінюючи малу пластику ГФЗ початку 1930-х років, можна помітити, що характерною рисою для розпису фарфора є напівпрозорі ненасичені кольори. Ніби акварель, а не щільна фарба використовувалася для роботи. Такі бліді фарби допомагали ще більше підкреслити контрастність і графічність малюнка.

Городницька мала пластика, хоч і не могла конкурувати з виробами Державного фарфорового заводу та іншими гігантами, цілком вписалася в контекст розвитку радянського мистецтва цього періоду, визначивши не лише тодішній рівень української фарфорової скульптури, а й відобразивши естетичні уподобання епохи.

Проте, в силу невеликого тиражу, унікальності роботи, а також крихкості фарфорових предметів, до нас дійшла лише сота частка тих виробів. Також, вкрай рідко зустрічаються вони в повній цілості й схоронності. Тож, не дивно, що з кожним роком фарфор стає все більшим раритетом, як унікальний артефакт радянського прикладного мистецтва.

По матеріалам: artmuseum.lebedyn.org