В 1950—1960-х в СРСР 30% від загальносоюзного виробництва художнього фарфору припадало на українські заводи (серед них продуктивно працювали Городницький, Коростенський, Баранівський, Полянський, Київський експериментальний кераміко-художній заводи та ін. ). Ольга Рапай працювала скульптором на Київському експериментальному кераміко-художньому заводі. Її фарфорові статуетки

Український фарфор радянського періоду 1920-х – початку 1930-х років став логічним продовженням авангарду початку XX століття, орієнтованого на естетичну революцію, яка зруйнувала б духовну косність існуючого суспільства. Виробникам порцеляни було поставлене завдання: «випускати фарфор революційний за змістом, досконалий за формою та