Жіночна порцеляна Ольги Рапай

В 1950—1960-х в СРСР 30% від загальносоюзного виробництва художнього фарфору припадало на українські заводи (серед них продуктивно працювали Городницький, Коростенський, Баранівський, Полянський, Київський експериментальний кераміко-художній заводи та ін. ).

Ольга Рапай працювала скульптором на Київському експериментальному кераміко-художньому заводі. Її фарфорові статуетки тиражували Полонський завод художньої кераміки, Городницький і Коростенський фарфорові заводи. Сьогодні її витончені твори з фарфору вже стали історією вітчизняної малої пластики другої половини ХХ сторіччя та користуються особливим попитом серед колекціонерів. 

Роботи Ольги Рапай у фарфорі досить різноманітні, виконані на теми материнства, театрального життя, балету, народного танцю, спорту, дитинства, а також на українські народні мотиви.

Творча атмосфера та повне взаємопорозуміння панувало у колективі скульпторів та художників. Разом із Ольгою працювали такі відомі митці як Владислав Щербина, Світлана Голембовська (Болзан), Оксана Жникруп, Сусанна Сарапова та багато інших. Скульптури митців відправляли на фарфорові заводи як нові зразки виробів, щоб запустити їх у серійне виробництво. Скульптури Ольги Рапай випускалися на заводах у Полонному, Городниці, Коростені, Баранівці. Рік від року авторка створювала нові зразки.

Рішучим вчинком стало створення серії «Пляж», що складається із п’яти сувенірних скульптур. На той час, зображення жінок у відвертій формі було неприпустиме, проте Ользі вдалося впровадити цю серію у виробництво. Тривалий час ці скульптури випускав Полонський завод художньої кераміки, недовго – Київський експериментальний кераміко-художній завод, Коростенський фарфоровий завод. Скульптура «Пляжниця» сьогодні знаходиться в колекції Миколаївського обласного художнього музею ім. В.В. Верещагіна.

Тема жіночності і жіночої краси яскраво зображена у роботі як «Співачка Валентина Левко». Рапай завжди захоплювалася творчістю та зовнішністю артистки. Саме їй вона запропонувала позувати для неї, на що співачка погодилася. Дана робота також представлена в музейній колекції в Миколаєві.

Після 1967 року, коли майстриня залишила роботу на Київському заводі, її фарфорові роботи не експонувалися на персональних і ювілейних  виставках у Києві, де можна було «доторкнутися» до крихкої творчості художниці.

Після одинадцяти років, присвячених фарфору, як вираженню своїх творчих ідей, у житті майстра почався тривалий етап, у якому головним матеріалом для роботи Ольга Рапай обрала кераміку авторську (не тиражовану), якою займалася до самої смерті.

По матеріалам: prostir.museum, oa.edu.ua